Вся історія в її великих очах
У них промінь заходів і сходів сонця
У них краплини падали в дощах
На них дивились люди із віконця
Вони з галактик взяли всю бездонність
В них світло, що запалює серця
Красива їх тендітна монотонність
І посмішка не сходить із лиця
У них усі секундочки мов вічність
І всесвіт в них стискається в пучок
З такою забувається вся дійсність
Готовий я за неї на стрибок...
Очi
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116021610550
Свидетельство о публикации №116021610550
Рецензии
