Здається, що це сон, тяжкий та довгий,
Як запорошені старенькі ковдри,
Вкриває світ, народжений, щоб жити,
І час минув, щоб нам на сполох бити …
Вже розум, покалічений дідькАми,
Сміється над смертями та сльозами
Та посіває над скривавленим камінням
Отруєним ненАвистю насінням…
А дощ вогненний викохає зерна,
Зростуть віночки з лободи та терна,
І Божий син на попіл згарищ прийде,
На хрест спокути замість людства зійде.
Рисунок из интернета
Спокута. Искупление
© Copyright: Раиса Смальченко, 2016
Свидетельство о публикации №116021505054
Свидетельство о публикации №116021505054
Рецензии
Та посіває над скривавленим камінням
Отруєним ненАвистю насінням…
Сенаторов Владимир Анатольевич 15.02.2016 19:13 • Заявить о нарушении
Отруєним ненАвистю насінням…
Сенаторов Владимир Анатольевич 15.02.2016 19:13 • Заявить о нарушении
Извините, не успел написать, завис комп. Очень понравился стих. И смыслы финала, исполненный веры, и название, и форма, которая создает именно то настроение... Очень сильный своим воздействием стих.
Сенаторов Владимир Анатольевич 15.02.2016 20:22 Заявить о нарушении
Сенаторов Владимир Анатольевич 15.02.2016 20:22 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.