Яке воно, оте кохання

Якось, вранцi,  бiля тину
Чарiвну дiвчину  стрiв
На руках несла дитину
Стисло в грУдях… чуб горiв
Очi синi тi дiвочi
Як яскраве небо, влiтку
Кожен парубок пiдскоче
Як побаче оцi зiрки
Фарбували мати з батьком
Брови - чорнi, як  смола
Уста нiжнi - теплим скрадком
Кучерями голова
В мене пiдкосились ноги
Мабуть, перший раз в життi
Ой, помилуй святий Боже
Я стояв, як в небуттi
А вона все йшла назустрiч
Ще й  посмiхалася менi
В серденько стрiлою влучив
Амур, що зплинув до землi
Даремно я, вiдкривши рота
Хапав повiтря… й нi гугу
Щоб демонструвати вроду
ХусткУ зтягнула на ходу
З пiд неї глянули на мене
Найкращi груди на селi
Притульный погляд мiй пiдкреслив
I кожного спiймав полiт
Як кавуны, воны стрибали
Мiркую, лусне плаття вмить
А її очi, так палали
Здавалось, всюди ллють блакить
Ось, вона мовчки зупинилась
Бо, дитина  захотiла їсти
Над нею мати нахилилась
Молоко – струєю… ненавмисне
Малюк з закритими очима
Пiймав сосок не вiдiрвеш
Я бачив, як проходить змiна
Хотiв би спробувать той фреш
Вона уважно споглядала
Нутром почула мiй потяг
Рукою блище пiдманула
Серце зайшлося у грудях
Дитина, вже собi сопiла
Коли своє обличчя  все ж пiднic
Вона загривок мiй схопила
Струмочок молока ударив в нiс
Почав я груди цiлувати
Наче скажений, як взапiй
Мене було не вiдiрвати
Пригорнула мiцно…Боже ж мiй…
Що було далi…я не пам`ятаю…
Як все трапилося…неначе  у вi снi…
Iз того ранку,  назавжди, вважаю
Не бУло кращих свят у мене у життi
Вже жiнка,- зовсiм не дiвчина
Дитина – вже парубок давно
Та ще... дiток ...повна хатина
Щедрим зародився… той ранОк…
________________

Яке ж воно, оте кохання...
Що хлопцiв тягне до жiнок
Природне i святе бажання...
До свiту наробить дiток…