Колись, в роках своїх не так далеких, знайшов я щастя квітку.
Якою ж вона квіткою була!
ЇЇ беріг і пестив, щоб як влітку
Вона в моїх руках завжди цвіла.
В морози я її оберігав
Тулив до себе, зігрівав губами,
Я нею своє серце зберігав
Й щоденно милувався пелюстками.
І потекло життя , веселе та мінливе
І дощ не зіпсував усе життя
І гіркіх сліз... й кохання те щасливе
Все органом, що зліва відчував
Цвіло життя, й вона цвіла навпроти
І інші квіти здорово цвіли,
Я пісню памятаю... Забув на жаль я ноти
Але вона сказала- Я згублю твої сни...
NE квiтка
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116021510335
Свидетельство о публикации №116021510335
Рецензии
