Я рудим котиком стрибну тобі в обійми,
Щоб ти зігрів моє змучене тіло від завірюхи,
Тоді зникнуть всі звуки в цей вечір чарівний
І ти обіймеш теплом мої лапки, носик і вуха.
Я замуркочу під ноти стомленого піаніно,
Щоб очі здавались не такими сумними,
А потім давай втечемо у казку, давай полетімо,
У солодкий світ із мрій з прозорими дверима.
Бо ж ця зима давно заморозила сльози і вії,
Холодними чарами змила усі невинні бажання,
А я хочу скоріше втекти у закохані мрії,
Щоб тут лиш залишилось холодне мовчання.
Втечемо у пряний світ, де немає часу і проблем,
Будемо довго і безтямно тонути в безсонні,
Самий розкішний замок із мрій ми зведем,
Милуючись поглядом, цілуючи очі бездонні.
А тоді зламаємо усі ключі і земні заборони,
Та понесемось на крилах любові у рай,
Ми посядемо щастям розфарбовані трони
І із келихів будемо пити пристрасті водограй.
Свiт iз мрiй
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116021408248
Свидетельство о публикации №116021408248
Рецензии