РОЗМОВА
Темні вікна старенького потягу.
За вікном тілько ніч та дощ.
Я ж тебе – до останнього подиху!
Ти ж мені – не кажи, помовч…
Стук коліс об залізну колію -
Потяг вправно крізь час біжить.
Я про себе – тобі історію,
Ти ж – нічого мені не кажи…
Ліхтарі на маленькій станції,
Ніби острів в нічній пітьмі.
Ти зійдеш тут… і маєш рацію…
Чом же очі твої сумні?
Ти зійдеш зі старенького потягу,
Лише брязкіт коліс об сталь…
Я ж тебе – до останнього подиху!
Ти ж – на щастя мені і на жаль…
Ще дощу тому довго плакати,
Кому – в радість, кому – на біду…
Ти зійдеш, мені ж – далі балакати,
Доки з розуму не зійду…
А колеса у ніч вистукують,
Вже й останній ліхтар погас.
Ніч до ранку – солодкою мукою…
І по краплі спливає час…
ВК серпень 2012 Бахмач-Кременчук
Разговор укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2016
Свидетельство о публикации №116021308098
Свидетельство о публикации №116021308098
Рецензии