Коли гнітючий сум не має меж,
І все запізно, час не повернеш,
Змінити щось не в силах ти звичайно,
Хоч діяв наче блискавка, негайно…
Але нічого вже від тебе не залежить,
Тепер лише молитися належить,
Сприймати все скрізь призму почуттів,
А знаю, ти по іншому хотів…
І я хотіла щоб не було з нами так,
Читаю біль у тебе на устах,
Не знаєш що і як тобі робити,
Нам випало це горе пережити.
Коли гн тючий сум не ма меж...
© Copyright: Елена Полищук Ладник, 2016
Свидетельство о публикации №116021306166
Свидетельство о публикации №116021306166
Рецензии