Провалившись у творчий сон -
Ідеш на пошуки себе.
Ти не шукала ніяких резон,
Які б довели тебе до істерик.
Вічна думка про коханих вбивча,
Вона навік полонила мене,
Поступово згасаю я - мрійниця,
Лише б мимоволі забути тебе.
Кажуть, здійснюються мрії уві сні,
Для щасливого життя так небагато треба.
Лише приснись мені, хоч тінню на стіні,
Що зазирає на зірки у небі.
Надія - згасла, згасла - я,
Як та зірка, що упала з неба,
Настав ранок - сну немає.
А мрії линули до неба.
СОН
© Copyright: Анастасия Бондарец, 2016
Свидетельство о публикации №116021312886
Свидетельство о публикации №116021312886
Рецензии