Кохання без слiв

Як розказати про кохання словами,
Вони лиш вода і більше нічого,
Чому люди не живуть лише почуттями,
А хочуть чогось завжди нового?

Я ж лиш хочу відчути райське тепло,
Твоїх обіймів, твого тіла, як вперше,
Щоб палким вогнем по венах текло
І ніщо не могло їх перевершить.

Щоб не тривожилось серце гаряче,
Не тремтіли слова признань на губах,
Як же мені долі за щастя віддячить,
Ставши вільною, як закоханий птах?

Взлетіти далеко ввись, в голубі небеса
І звідти довго милуватись тобою,
А потім спуститись, ніжно збудивши від сна
І напитись кохання, зробившись слабкою.

Та ти грайливо посміхнешся мені,
В ці хвилини сповнені щирих чудес,
Зіщуриш для поцілунку губи бліді
І я знову від щастя полечу до небес.

Аж тоді, як впаде остання зірка до рук,
Ти згадаєш мою усмішку і мовчання,
Тоді я прийду і  почувши поцілунків звук,
Ти побачиш ту, яка здійснить всі бажання.

Я не буду говорити як сильно кохаю,
Ти сам все побачиш, прочитаєш в думках,
Ти все зрозумієш, я впевнена, я знаю
І ми станемо одним цілим, загубившись у снах.