Осінь швидко складає валізи,
Кожне листячко з гілки знiмає.
Вже дерева стоять, мов облізлі,
Швидкий вітер між ними гуляє.
Між гілок опустіли гніздечка,
Де недавно пташиний був гомін,
Лиш лишився підбитий лелечко,
Бо не зміг він летіти додому.
Він сидить в самотi, бо калічка
Перебитеє крильце болить
В небесах даленіє, мов стрічка,
Клин лелечий, вже зникне за мить...
Загорнувся мiцнiше у крила
Та постукує дзьобиком тихо:
- Буду жити поки буде сила,
Не спасете - мені буде лихо...
Не стріляйте в лелек, не стріляйте,
Гріх на душу свою не беріть!
Ви з любов'ю той клин проводжайте
І з любов’ю весною їх ждiть...
Лелека...
© Copyright: Гуртовенко, 2016
Свидетельство о публикации №116021212682
Свидетельство о публикации №116021212682
Рецензии
Не стреляйте в аистов, не стреляйте! Людочка! Замечательное стихотворение, трогательное, ... до слёз! Конечно же, подтекст ясен и понятен. Горько и больно!
С душевным теплом и любовью к тебе!
Ольга Балясникова 13.02.2016 16:34 • Заявить о нарушении
С душевным теплом и любовью к тебе!
Ольга Балясникова 13.02.2016 16:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.