Ти плазмодій моєї свідомості
Як синтаксична помилка в контексті днів
Як повітряний погляд незнайомості
І невід’ємний уривок просторових снів.
Ти кома, але ні, таки крапка
Ти вектор початку і екватор кінця
Зів’яле листя осінньої днини
Й солоний присмак забуття.
Ти мов паразит егоїстичної породи
Не запитав в моїх думок
Чи готові вони витіснити
Важливий шматок старих сторінок.
Натомість, ти у серці, у його капілярному вікні
Блукаєш по дорогам моїх мрій
Не маючи ні каплі сорому
Затулюєш мені рожевими окулярами очі.
Та я вириваюсь і біжу
Хтось кричить: «А може то було кохання?»
Та я нікому не скажу, що просто побоялась зізнання.
Ти
© Copyright: Творческая Иллюзия, 2016
Свидетельство о публикации №116021210994
Свидетельство о публикации №116021210994
Рецензии