Затяжна кома творчого процесу.
Натхнення завмерло, і затягнуло хмари
Посеред ночі затихли вітри, а усередині блукають примари.
Затяжна кома. Я померла тільки - но,
Я не можу створити ні одного рядка
Мене намагаються привести до тями,
Та я не виходжу зі свого кутка.
Раніш, писала і купалась в щасті
Я ніби тонула, і не знала спочину
Та зараз, я химера без серця і власті
Я наче лід, під сонцем швидко гину.
Десь розквітають весни і закохуються пари,
Десь простирадло на небі сніжно - біле
А у моєму просторі затягнуло хмари
І декорація більш походить на сіре.
Ковток води із гіркотою губить
Листок пустий. Я рву його і млію.
Без творчості я ніби сумні будні
Я знову без взуття, та не хворію.
Затяжна кома. Я померла тільки - но
Писати завше мріяла, та де там,
Персоніфікація осені.
Блукаю, й віддаю свій біль сирим вітрам...
Затяжна кома
© Copyright: Творческая Иллюзия, 2016
Свидетельство о публикации №116021210828
Свидетельство о публикации №116021210828
Рецензии