Горит огонь...

Горит огонь... Чуть слышен треск поленьев,
Тепло огня струится  наяву.
Но холодом свело мои колени
И я не знаю – всё  ещё живу?

В огне дотла  сгорят мои  тревоги,
А от тепла распустятся сады.
Житья-бытья  измерены дороги,
Покров их белый душу холодит.

Горит огонь, тепла  не ощущаю,
Когда ладони подношу к нему...
О, Боже, понимаю -  умираю
И к божьей милости в полон иду.

12.02.2016 г.     © Ана Болик   

Горить вогонь... Потрiскують полiна
Нина Трало
Горить вогонь… Потріскують поліна,
тепло іде від нього наяву.
Мені звело від холоду коліна
і я не знаю, чи іще живу.

У цім вогні згорять усі тривоги,
а від тепла розпустяться сади.
Життя  мого вже зміряні дороги,
їх застеляють білі холоди.

Горить вогонь, а я не відчуваю
його тепла вже й дотиком долонь…
О, Боже мій, це  я вже помираю,
іду до Бога в милості полон.
                10.04.2015 р.
© Copyright: Нина Трало, 2016
Свидетельство о публикации №116010707181