Ти усміхнешся до мене зранку
І спитаєш, чим пахне повітря.
А я, немов би, загублена в мандрах
Лиш чую запах своєї мрії.
- То запах сонця? - спитаєш легенько.
- Я думаю так! І ще пахне морем!
Там хвилі! І човен пливе далеко!
Бо море - найкраща в світі дорога.
- Там пахне небом? - спитаєш так тихо.
- О, небо! Так! Неосяжні блакиті!
воно надихає і шепче: "Дихай!"
М"якими хмаринами ніжно вкрите.
- Там чути листям? - питаєш, - як в лісі?
- Напевно. То запах раннього літа.
І дихаю я, ніби вперше у світі.
Так дивно! Ще, знаєш, росою вмита!
Ти усміхнешся до мене зранку,
Ти знаєш сам, чим пахне повітря...
То запах мандрів - до кави й сніданку!
Неси нас далеко на крилах, вітре!
09.02.2016
Ти усмiхнешся до мене зранку
© Copyright: Юля Блюсович, 2016
Свидетельство о публикации №116021109726
Свидетельство о публикации №116021109726
Рецензии