Земле украинской. На укр. мовi

"Щоб лани широкополi i  Днiпро,i кручi,
Стали вам поперек горла москалики злючi!" Т.Г.Шевченко.

Закрийте ж-бо вуха, кому це не мило-
Кому не приємно, кого це  знудило...
А я не замовкну, бо маю сказати
Землі, що родила, землі, що як мати!

Що ніжила ніжки  нічною росою,
Ростила волосся, сплітала косою.
Не спала ночами, коли лихорадить
Гортала  і гріла, зціляла порадой.

Раділа за мене!...Люблю тебе, нене.
Що тільки свободною маєш нахнення.
Я знаю, якщо твоє серце не вільне-
Бунтує воно, калата божевільно!

За мир - ти життя і дітей віддавала
З скорботою, з біллю, біль терпіти навчала
Була відчайдушною, страху не знала,
Якщо було треба - Вставала! Вставала!

Пробач мені, земле, я маю признатись,
Що діти твої тебе стали стидатись.
На "тин" поглядають сусідський - він вищий
І заздрістю хворі. Та заздрість та - нищить...

"Гравці" в єфорії, шматками шматують
По черзі лютують або салютують!
Ти те, що їм треба, ти щастя їх карта
Ти, й справді, нівроку - суперників варта...

Пробач, що словами я ріжу відверто
Не лячні вони, бо ти сильна і вперта,
Довірлива трішки, красива та добра.
А в гніві ти щира і дуже хоробра!


Спасибі тобі, що мене народила
В мені твоє серце, в мені твоя сила.
Мене ти навчила співати, кохати
Сліпим і холодним тепло віддавати.

За всіх, моя земле, не можу сказати...
Та ти вже навчилась таке пробачати!
Не чути принижень, не бачити зради-
Це хто ж таке зможе?? Ти, земле...І мати...

Закрийте ж-бо вуха, кому це не мило,
Кому не приємно та вже закортіло.
А я не замовкну, бо хочу сказати:
Україно, я горда, що ти моя мати!!!