Кладочка
Біля гаю на річеньці
Була кладочка - місток,
Де збирались на гойдалки
Молоді під вечорок.
Сміх юрби лунав до ранку,
Там співали в ясну ніч,
Зустрічали так веснянку
Та й вели кохану річ.
Вже немає там місточка
Жаль, журба...Лиш спогад є,
У якому та кладочка.
Вона й досі серце рве.
Де ж ти, кладочка - місточок,
Як знайти тебе мені,
Щоби спів твій, як струмочок,
Не рвав душу по весні.
А вона вже йде до річки,
Гай схвильований тремтить,
Місяць світить в ніч доріжки,
Зайшов спокій у цю мить.
Стало серцю так спокійно,
Не бентежиться душа.
Лише спогад мій замрійний
У цей вірш зібрав слова.
Всі вони про наш місточок,
Сільську кладочку річну,
Та й про перший пелюсточок,
Що побачив цю весну.
3.03.2012
Свидетельство о публикации №116021012161
Побажаю собi щастя,
Так багато в цю весну,
Як листочків на деревах,
Як зірок бачу в гаю!
Замечательный стих, увидела, что Вы ещё и на украинском пишите!
Очень красиво у Вас получается.
Я не уверена, что я вставила свой P.S. на правильном украинском, но я уже сто тысяч лет не говорила и не читала на нём. Сразу извиняюсь, если безграмотно. 😂🤪
Буду к Вам чаще заглядывать, чтоб освежить его в памяти.
Спасибо!
С уважением, Элла.
Элла Сулягина-Меринсон 04.04.2025 17:51 Заявить о нарушении