*****
Сутінки вкривають сірі,
У садочках вишні спілі,
Те село, де люди щирі,
Аж до серця прикипіли!
Що було, того не буде,
Поросла сива ковила...
З дідусем ходив на Удай,
Раків з човника ловили.
Луки навкруги квітчасті,
Ниви шепотять колоссям
Вірилося в справжнє щастя,
Та нічого не збулося.
Над широкими ланами,
Жайворонка пісня ллється,
Десь далеко, за Лубнами,
Духове, село те зветься.
Улітають птахи в вирій,
Та мені й понині миле,
Те село, де люди щирі,
Аж до серця прикипіло.
2015 р.
Що було
© Copyright: Валентин Крот, 2016
Свидетельство о публикации №116020905282
Свидетельство о публикации №116020905282
Рецензии
