гортаю сторінки старої книги.
скільки історій в ній, таємниць.
про серце, що зроблено повністю з криги
і купа інших, ще більших дурниць.
гортаючи книгу, знаходжу себе
поміж словами, в забутих рядках.
читаю про смуток, про серце скупе,
про те, що ще вчора читав у казках.
читаю про щастя, про вічну любов,
та як же то можна про подібне читати,
якщо ти ще й сам не позбувся оков?
а як взагалі про таке написати?
кохаючи когось до нестями,
розганяючи по організму кров.
ти забуваєш як спати ночами
та чи потрібна така ось любов?
І ось певний час уже проминає,
Коли раптом сірими видяться дні,
І хтось ненароком тебе запитає
«Ти кохав, друже мій? Тому що я - ні».
на сторiнках старой книги
© Copyright: Игорь Виталиев, 2016
Свидетельство о публикации №116020912064
Свидетельство о публикации №116020912064
Рецензии
