Я навчилась стрiляти... Наталi Бугаре

                Вільний переклад українською:
                http://www.stihi.ru/2016/02/07/1557


Я навчилась стріляти, та зброєю обраний меч,
Я не бачила сонця, весняних пісень не чувала.
Те, що снилось, плекала надійно у серці, між плеч:
Там був ти,  уві сні: над дахами з тобою літала…
Я ніколи не бачила їх – скрізь тенета ночей
Розповів і про небо – не вірила довго як магу.
Ну, а ще ти повідав: є світло – не ріже очей,
І різницю провів поміж теремом і небосягом.
Народилась в метро я…там потяги вже не мигтять,
І нужденне життя на отих невеличких роз’їздах.
Не жени – я не піду від тебе, приречений тать…
Ну, а підеш ти сам – буду вічність в тунелях до тризни.


Оригинал Автора на русском языке:


Я умею стрелять, но оружием выбрала меч.
Я не видела солнца, весны песнопений не слышала.
Снились сны, их потом целый день я пыталась сберечь,
в них был ты, мы летали над ржавыми низкими крышами...
Я не видела крыш никогда - это ты рассказал,
рассказал мне про небо - я долго в такое не верила.
А еще ты поведал про свет, что не режет глаза,
и про разницу между высоткой бетонной  и теремом.
Родилась я в метро, где давно не идут поезда.
Где убогая жизнь протекает на маленьких станциях.
Не гони - не уйду от тебя в никуда никогда.
А уйдешь если сам - буду вечно в туннелях скитаться я.