Були часи, що жив без віри я
І був серед людей на самоті,
Відверто довірявся злодіям,
І діяв так, як зовсім не хотів.
Невже позаду все, невже - щасливий я? -
Зайшлося серце, сповнене чуттям -
Невже свою жар-птицю я спіймав
Та казку мрій перетворив в буття?
Так думав я колись, але – пусте:
Невірний шлях я вибрав у житті,
Лишилось щастя маревом пустель…
Мені до нього, мабуть, не дійти.
Марево
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2016
Свидетельство о публикации №116020804032
Свидетельство о публикации №116020804032
Рецензии