Чорний, чи без кольорiв... Я iнший

Я обожнюю писати вірші, набагато більше, ніж не писати
й більше радію тому, що оцінюють мене не в балах
ще здатний, можливо молодь топити в собі, або рятувати
всіх тих, хто курить з мудрим виглядом, на холодних шпалах.

Я обожнюю промовчати коли мені брешуть, коли навіть встромили ножа
і обов'язково посміхнусь у відповідь... і залишусь собою
Я так люблю в невинності афіш, шукати де іржа
шукати і знайти, де пригорнутись мені глибиною.

І там де немає зараз покою, так добре вперше промовчати
не те щоб злий, свободи стало просто значно більше
адже запах, він не метелики, лиш влітку можуть літати
і дивувати нас, і дарувати нам життя своє довше.

Я обожнюю не спати, коли в вогні заснуло все багаття
коли на ранок залишився міцний тільки чай
найкращі вірші свої напам'ять... читати і читати
та й  не кожен зрозуміє, що значить слово рай

Я так люблю підходити до місяця, в ту мить коли всі сплять
і там, на одній із зірок , зручно собі влаштуватись
дивитись як сплять люди.... родилось як немовля
та найбільше люблю дивитись, як щастя бумерангом поверталось

Я люблю писати вірші, та сильно і ще більше не люблю
палаців, килимів і всіх на світі пишних, дурниих тих чорних звань
та всупереч моєму розуму, мені можна ділити на нуль
що безглуздо можливо виглядає, та я людина інших знань...