Так захотілося, щоб знов
прокинулись душа і тіло,
на річці крикнути: «Агов!» –
і серце щоб затріпотіло.
Від голосистої луни
до виднокола скресне крига
і сонцемовної весни
розкриється велика книга.
І хочу знову прочитать
зеленоокі три сторінки,
пестливо їх перегортать,
мов білопінні перса жінки.
Весняний настрiй
© Copyright: Юрий Ош, 2016
Свидетельство о публикации №116020713077
Свидетельство о публикации №116020713077
Рецензии