Шон Маклех Патрик Когда свеча гаснет

Шон Маклех Патрик

«Когда свеча гаснет»

(перевод Владимира Туленко)


Я так хотел, чтоб в чёрной темноте
Не факел даже, вовсе не фонарь,
А маленькую лишь зажечь свечу…
Я в диком одиночестве хотел
Живого голоса – тихонького – как жар,
В глухой ночи, где безъязыко я молчу.
Моя печаль летучей мышью улетит
Между деревьев, между лиственниц слепых,
И между ясеней, и влажных и больных,
Моя печаль умолкла, как осенний гром.
Там ватность елей в немо-глухоте,
И все трясины не пробудны, словно в сне.
А я без палицы иду, и без поводыря…
На ощупь пробираюсь я не зря!
Туда, где гордый ворон не несёт костей,
Где даже жабка – друг, а ёжик - то пророк.
Где вместо хлеба на обед – печаль,
Где соль на рану, где себя не жаль…


*****


Коли свiчка гасне
Шон Маклех Патрик
                «Коли надвечір’ям
                Спускаєшся з гір у долину…»
                (Лі Бо)

 Я так хотів у чорній темноті
 Не смолоскип і навіть не ліхтар –
 Маленьку запалити свічку.
 Я так хотів у дикій самоті
 Живого голосу – тихенького – як  дар,
 У цю глуху і без’язику нічку.
 Мій сум літає волохатим кажаном
 Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
 Поміж вологих кволих ясенів,
 Мій сум замовк, як осені погром.
 Там наче вата глухота і німота ялин,
 Там баговиння непробудних снів.
 Та я іду – без костура і без поводиря,
 Іду туди, де ходять навмання,
 Туди, де гордий крук не донесе кісток,
 Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
 Де замість хліба на обід печаль,
 Де сіль - на рану, де себе не жаль…