Дамян Дамянов. Випадкова сторiнка

ВИПАДКОВА СТОРІНКА, 
ЩО ВТРАПИЛА НЕ ТУДИ

Тут немов закінчуються мертві і починаються живі.
Та хіба лише вони — ті майстри, що зачарували мене своїм словом? Ні, Певна річ! Їх, дорогих моєму серцю, набагато більше. Десятки їх, сотні, нема їм ліку. Поети і белетристи. Веселі й сумні. Наші й чужі. Сучасні і давні. Мертві і живі. Нема їм ліку. Хто великий з-поміж них і хто — малий? Хто — видатний з них і хто — незначний? Це може розсудити лише час...

Видатний, може, вже серед мертвих, а може, й живий чи ще не народжений. Дуже вірним є «Передбачення» Павла Матева:

       Комета з’явиться...  На злеті
       поет народиться один,
       такий, що від усіх поетів
       хоч рису запозичить він.
       Сплете їх легко, в мішанині,
       складе в яскравий, пишний цвіт,
       здивує нас, живущих нині,
       що тут, на нашій батьківщині,
       незміряно багатий світ.*

Котрийсь інший поет чи той-таки Павел Матев, не пам’ятаю, якось зауважив, що, може, «великий десь з-поміж нас»! І це є справжня істина! Ніхто не знає, кого воскресить і кого поховає час.

Хочу назвати цей час тисячею ймень. Поетів, оповідачів, болгар і неболгар, людей, чиє слово підіймало мене і бентежило, вчило й гартувало. Але не смію. Аж раптом когось забуду, чиєсь ім’я пропущу.

Саме тому завершую цю частину книжки тільки двома іменами. Іменами тих, хто дав мені найбільше за останні десять років. Дві вершини. Один — в поезії, другий — в белетристиці: Атанас Далчев і Константин Константинов.

Дякую вам, незабутні мої!


*Уривок з вірша Павла Матева «Передбачення», переклад мій.


(переклад з болгарської — Любов Цай)
http://www.slovo.bg/old/damyanov/eseta3.htm#cluch