Де знайти спокій, коли втратив подих,
Останній подих тих подій
Які не давали впасти в бездну.
Не розуміючи хід твоїї дій,
шла по стежці, що викладав ти для мене...
Але, кожен раз ці прокляті камінці,
все сильніше заходили мимоволі -
Прямо в сердце,
хоч всі ноги здерті до крові, але десь там углибині:
"Кохатиму...!
Мине, все мине: і біль, і страх
в якому проживала кожен день,
Страх втратити тебе, і той травень
все тримав сильніш, а ти все пильніше оберігав
Своїми обіймами ти мене вбивав.
Помалу, без поспіху пив мене сповна
Насолоджувався моїми муками
А я, а що я
Сліпо шла за тобою,
не хотівши бачити очевидне
Тонула все глибше у свіїх снах.
Саме так...
Прокидайся, час настав і я
вікрила свої очі.
Не чіпай, я більше так не можу.
Знову відчувати твої руки на своїх плечах,
Покинь все це, я зломлена
Сам так як ти бажав.
Знайди мене спокій.
А. К. Last
© Copyright: Панчина Анна, 2016
Свидетельство о публикации №116020400427
Свидетельство о публикации №116020400427
Рецензии