Невтамована спраго моя...
Ти - кохання моє останнє...
Пісня ніжная солов"я...
В небі зірка яскрава рання...
Не судилось життя на двох...
Не судилося в парі бути...
Я сумую... і, бачить Бог, -
Я не зможу тебе забути!
Ти - щоденний мій хліб і сіль,
Ти - зоря моя світанкова.
Мій навік невигойний біль
І сльоза моя полинова...
Пройде дощ - згадаю тебе...
А заграє веселка - заплачу...
Не зустрінемось ми ніде...
Я ніколи тебе не побачу...
Не схилюсь на твоє плече,
Не торкнуся щоки щокою...
Тільки сивий сум попливе,
Як ранковий туман над рікою...
Зазирнути б хоч раз іще
У безмежно ласкаві очі...
Я за поглядом цих очей
Сумуватиму дні і ночі...
Нам ніколи разом не буть,
Хоч і серце до серця лине...
А роки невпинно пливуть
У заобрійну даль синю...
Як же в світі житиму я?!...
Як без тебе стрічать світання?!...
Невтамована спраго моя...
Незабутнє моє кохання...
Невтамована спраго моя...
© Copyright: Людмила Перекос, 2016
Свидетельство о публикации №116020308589
Свидетельство о публикации №116020308589
Рецензии
Стогін душі, до болю ... Приєднуюся до Олександра Тарадова.
Дякую
Екатерина Тарарака 26.02.2019 22:21 • Заявить о нарушении
Дякую
Екатерина Тарарака 26.02.2019 22:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.