Стрiляе сонце

Стріляє сонце мов гармата,
Пірнає небо в океан,
Та хвилі, як малі дівчата
Лоскочуть берег крізь туман.

Малюють бризки пеізажі,
Стикаючись з пурпуром скель –
Цей ранок мов могутній важіль,
Впроваджує нову модель.

Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,
Танок заводять срібний хвилі-пустуни,
Та оксамитом грають лісові простори,
І золотом пісок вкриває валуни.

Гармата сонячна потужна,
З туманом розганяє й час.
Години наче осоружні,
Зникають з маревом прикрас,-

Сіріє штучне все й несправжнє,
Натомість сила і краса
На перший план стає прадавня,
Та вічно юна в небесах.

Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,
Танок заводять срібний хвилі-пустуни,
Та оксамитом грають лісові простори,
І золотом пісок вкриває валуни.

Нема ні втоми, ні надриву,
Не заважає сонцю страх,
Не буде жалю, помсти, гніву
В промінні, що торує шлях.

Невпинно йдуть і невблаганно
Ковтають острівки пітьми
Ці хвилі Світла океану,
Коханням живлячи світи.


Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,
Танок заводять срібний хвилі-пустуни,
Та оксамитом грають лісові простори,
І золотом пісок вкриває валуни.

02.02.16 (ред.2021)