П'яна сповідь твоя надто тиха,
Серед ночі не чутно і шороху.
Чи мовчання твоє - це знак лиха?
Чи лише відчайдушність у мороку?
П'яні очі вдивляються в стелю,
Ані жодного руху руками.
Пусті стіни чужого готелю
Стали свідками прірви між нами.
І сп'янілі думки лабіринту
Лиш пригнічують цю безпорадність,
Почуття - як дистанція спринту,
Що породжує твою безжальність.
П'яні сни увірвуться в свідомість
Й розіб'ються, як хвилі об скелю.
Поясни, що ми лишим натомість
Пусті стіни чужого готелю..?
Пустi стiни чужого готелю
© Copyright: Марина Теплюк, 2016
Свидетельство о публикации №116020311532
Свидетельство о публикации №116020311532
Рецензии
