Трембітний клич ялицям зняв серпанки,
Росою вмились старі спориші,
А я лишивсь в ярмі коханки,
І мрійником залишусь назавжди.
Трембітний клич ялицям дав по косах,
Ноги ступали, бігли і гули,
А я стояв в росі, холодних чистих росах
І не хотів нікуди йти.
Трембітний клич останнім зойком відозвався,
Лицем майнули спогади сумні
Ялиці пахли, як моя коханка,
А я стояв й ненавидів її.
Коханка мрiя
© Copyright: Доминик Смех, 2016
Свидетельство о публикации №116020104751
Свидетельство о публикации №116020104751
Рецензии
