Перша година ночі,
У вікні мерехтять ліхтарі.
Він бачить її очі,
Забуваючи, що вони вже чужі.
Ні, це нереально!
Мовчки кричить божевільно.
І все вірить шизофренічно,
Що буде бачити їх вічно.
Він не розумів, що це лише звичка,
Немов електричка,
Везла його в небуття,
позбавляючи будь-якого чуття…
Це лише звичка
© Copyright: Руслан Мельник, 2016
Свидетельство о публикации №116013112371
Свидетельство о публикации №116013112371
Рецензии