За північ вже.
Прокинулась й не спиться.
А вітер за вікном,
Грудневим снігом заміта стежки.
У димарі гуде,
Висвистує - чогось гнівиться.
Я знов одна, самотня...
Доленько моя, де ж ти?
Не спиться від думок.
О думи, мої думи.
Обсіли, як на сніг
Ворони старий гай.
В душі сум`яття.
Куди подітися від суму?
Серденько не шматуй,
Не муч, не край!
***
© Copyright: Тамара Горбаченко, 2016
Свидетельство о публикации №116012907894
Свидетельство о публикации №116012907894
Рецензии