Де зморене сонце за обрiй сiдає
I тiшаться вiтри над краєм землi,
I де бузинова сопiлка заграє
Що аж соловей вiд кохання зiмлiв,
Де верби схилилися в тихiй зажурi,
Де мальви над тином в весiльнiм вiнку,
Де перше знайомство з коханням i з сумом,
Де образ Спасителя в краснiм кутку,
Картопля де бiлим цвiте на городi,
Де сiра зозуленька лiчить лiта,
Де скаже дiдусь: «Наш! Козацька порода!»,
Там молодiсть наша текла золота
Там перший цiлунок, там трави високi,
Там погляд задумливий в синюю даль,
Баштан там у дiда позлежував боки-
Навiщо ж добру пропадать? Шкода!Жаль!
Там шлях, де пилюка спорошує ноги,
Там матерi сльози i батькiв наказ.
Звiдтiль ми рушали в життєву дорогу,
Там завжди чекають i молять за нас.
Там завжди чекають i молять за нас
© Copyright: Людмила Стременовская Полищук, 2016
Свидетельство о публикации №116012800858
Свидетельство о публикации №116012800858
Рецензии
Сподобалось. Дякую. У моїх віршах є багато спільного. З теплом
Раиса Андрейчук 28.02.2016 23:14 • Заявить о нарушении
Раиса Андрейчук 28.02.2016 23:14 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
