Привіт, мамо, як твоє імя?
А, хоча, це зовсім не важливо.
Вони кажуть, що я - сирота:
Появись, бо я ще вірю в диво.
Ти прийди, не бійся, я прошу!
Я сама в обійми тобі кинусь.
Знаю, що одразу полюблю,
Як і ти свою нову дитину.
Кожну ніч я мріяла про те,
Що у мене буде своє ліжко.
Як ти на ніч шепчеш: "Все мине",
Як годинами гуляєм, пішки.
Я знайома з купою дітей.
Всі вони хулять своїх батьків:
Все не дозволяють, все не те,
Хочуть утекти від "стариків".
"Старики!"- ось що ви заслужили,
За свою любов до цих "малих".
Ви ж заради них життя прожили!
А вони батьків і не любили,
Бо не знають, як це - жить без них.
Кожну ніч я мріяла про тебе,
Батька, що від болю захистить.
Про сімю - а більше і не треба,
Хоч на день, хоч навіть і на мить.
Цього ранку, як завжди, прокинусь,
Знов саменька, змучена, сумна.
Я закрию очі і прикинусь,
Що ви тут, а я не сирота.
Сирота
© Copyright: Юрий Бажов, 2016
Свидетельство о публикации №116012709160
Свидетельство о публикации №116012709160
Рецензии