Я сумніваюсь і в то;бі, і в со;бі, і взагалі.
Ми ходимо колом уже стільки часу,
Що я втратила щіпку реальної маси,
Тепер не знаю – як воно, що і куди…
Я сумніваюсь у тому, чи варте воно того –
Ти, наче, хороший, міняєш про мене думку,
Проте я відпила болю, впала на дно,
І потім сама ж шукала собі порятунку.
Я сумніваюся, сонце! Такий мій шлях:
Змінити себе і тебе, і не знати втіхи,
Блукати поміж світами, бороти страх,
На одинці з зорею вчитись себе розуміти.
Я сумніваюсь і в то;бі, і в со;бі, і взагалі.
Ми ходимо колом, не можем ніяк зустрітись.
Я втратила віру, силу, себе, вірші…
А ти й не побачив мого весняного цвіту.
18.10.2015
А ти й не побачив мого весняного цв1ту
© Copyright: Инна Омут, 2016
Свидетельство о публикации №116012707414
Свидетельство о публикации №116012707414
Рецензии