Такий вже час, така…біда
Така розкута думка править
Кого лупцює, кого бавить…
Кого тримає у вікна.
Закуті в стіни та підлогу,
Затерті дахом, мов би брила
Ми заніміли та не встигли
Сказати слово, що до богу
Такий вже час, такі створіння
Що, мов не люди, сновигають,
Кого загубили… не шукають,
Та не згадають своє ім’я.
Така біда, така облуда
Та правлять нами тільки тіні,
«Обранці»… білі, часом сині
Та їм народ одна маруда.
Минає час, думки розбіглись,
Але, вже Сонечко встає.
Я вірю, тьма ота мине
За нею згине і невіглас
Такий час
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116012705546
Свидетельство о публикации №116012705546
Рецензии