Коли ти вирвався на волю,
З звіриних кігтів і зубів,
Ти не жалієшся на долю,
Ти просто радий, що вцілів.
Хай пошматована одежа,
Нехай розірване взуття,
А на спині , від лап ведмежих,
Сліди уже на все життя.
Це не біда, що кусень мяса,
Він вирвав з тебе і ковтнув.
Тобі потрібно трохи часу,
Щоб силу він твою відчув.
Заживлять рани наші трави,
Дух укріпить козацький спів,
Добавлять впевненості вправи,
Ти пригадаєш все що вмів.
І от тоді прийде «охота».
Здоровий, з зброєю в руках,
Заженеш звіра у болото,
Де він відчує біль і страх.
Все ж не продай його циганам,
Для танців в місті, чи селі,
Тому що знаєш як погано,
В неволі жити на землі.
Охота
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2016
Свидетельство о публикации №116012705486
Свидетельство о публикации №116012705486
Рецензии