Я не читаю вірші про кохання,
а сама ось, на пальцях пишу.
Притиснуте серце акумулює тривогу,
якщо я тобі всього не скажу
то відчуваю -
буде самозаймання,
або ж, мій розум стьмяніє потроху.
Відносини наші стали контрактні-
я віддаю тобі,ти мені.
Все просто й ясно,без ребусів, схем, і кросфордів
з шаблонними заготівками слів.
З нас кожний живе у собі, сам собі радий.
З нас кожний , де не треба залишається гордим.
Скажи хто ми? Не кохані ? Але ж і не друзі!
Так хочеться серце одне на двоїх,
і бути відвертим, ... віддерти ті відстані,
що стали між нами, як сотні доріг.
Ми не більше не менше ,як смішні егоїсти
і кожний із нас не бажає буть підданим,
хоча і мріє любити
безкорисно,
.....безцільно ,
наївно
...... і самовіддано !
Вiд стАнь
© Copyright: Олекса Оскорина, 2016
Свидетельство о публикации №116012704978
Свидетельство о публикации №116012704978
Рецензии