Чомусь сьогодні ніжно кажеш: "Я люблю",
Навіть холодним снігом зігріваєш душу,
А за мить:"Зникни, я тебе благаю і молю,
Інакше гірко плакати тебе я змушу!!!"
І я знов і знов заліковую старі рани,
Ловлю себе на думці що ще потерплю,
Як завжди вмить міняю свої плани,
Щоб бути з тобою, бо сильно люблю.
Але чому ти цього зовсім не помічаєш,
Не цілуєш так палко як раніше вуста,
А ми колись безумно кохали, пам'ятаєш
І не була як зараз душа твоя пуста?...
Невже наші дороги мають розійтись,
Із-за старих образ розіб'ються серця,
Я буду в надії чекати твого "Повернись!",
Чуєш, в надії чекатиму я, до кінця...
Можливо загоряться іскорки знов,
Зацвіте весна в наших змучених душах,
Повернеться в русло зів'яла любов,
Назавжди змивши всі образи і страх!
Я чекатиму
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116012607687
Свидетельство о публикации №116012607687
Рецензии