Лiсовий Цар

Картина намальована Морицем фон Швиндом у 1830р.

ЛІСОВИЙ ЦАР

Хто скаче крізь хащі під небом нічним?
Це вершник спізнілий і син разом з ним.
Він міцно тримає хлопчину свого,
Від вітру терпкого ховає його.

— Мій синку, чому ти тремтиш сам не свій?
— Татусь, там за вільхами Цар Лісовий!
Він має корону, він з довгим хвостом!
— Та ні, це лощина й туман під мостом.

— Вітаю, дитятко, не бійся, я — друг.
Йдемо веселитись зі мною на луг.
Там квіти, там трави ростуть запашні,
Там мати моя в золотому вбранні.

— Мій батько, ти чув шепотіння гучне?
Це Цар Лісовий закликає мене!
— Кровинко моя, схаменись хоч на мить,
Це вітер-бешкетник між гіллям шумить.

— Малюк, подивись, як мигтять світлячки,
На тебе чекають принцеси-дочки.
Ходімо зі мною у ліс до дівчат,
Вони колисають малих дитинчат.

— Татусю, поглянь, там, де сяють вогні,
Царівни хвостами махають мені!
— Я бачу, мій синку, довірся мені,
Це верби плакучі стоять в стороні.

— Дитя, ти вродливе, аж серце тремтить.
Не підеш зі мною — візьму силоміць!
Татусь, він несеться до нас навпростець!
Як боляче, батьку! Рятуй, бо кінець!

Наляканий вершник пришпорив коня,
Стиснувши в обіймах мале хлопченя.
Добрався до хати та з остраху зблід,
Над мертвим дитятком заплакав навзрид.

Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете 1782
Переклад: Соломія Галицька 2026

__________________

Оригінал

Нажаль, але не всі літери німецького алфавіту друкуються на сайті "Стихи. ру"

Erlk;nig

Wer reitet so sp;t durch Nacht und Wind?
Es ist der Vater mit seinem Kind;
Er hat den Knaben wohl in dem Arm,
Er fa;t ihn sicher, er h;lt ihn warm.

«Mein Sohn, was birgst du so bang dein Gesicht?» –
«Siehst, Vater, du den Erlk;nig nicht?
Den Erlenk;nig mit Kron und Schweif?» –
«Mein Sohn, es ist ein Nebelstreif.»

«Du liebes Kind, komm, geh mit mir!
Gar sch;ne Spiele spiel’ ich mit dir;
Manch’ bunte Blumen sind an dem Strand,
Meine Mutter hat manch g;lden Gewand.» –

«Mein Vater, mein Vater, und h;rest du nicht,
Was Erlenk;nig mir leise verspricht?» –
«Sei ruhig, bleibe ruhig, mein Kind;
In d;rren Bl;ttern s;uselt der Wind.» –

«Willst, feiner Knabe, du mit mir gehn?
Meine T;chter sollen dich warten sch;n;
Meine T;chter f;hren den n;chtlichen Reihn,
Und wiegen und tanzen und singen dich ein.» –

«Mein Vater, mein Vater, und siehst du nicht dort
Erlk;nigs T;chter am d;stern Ort?» –
«Mein Sohn, mein Sohn, ich seh’ es genau:
Es scheinen die alten Weiden so grau. –»

«Ich liebe dich, mich reizt deine sch;ne Gestalt;
Und bist du nicht willig, so brauch’ ich Gewalt.» –
«Mein Vater, mein Vater, jetzt fa;t er mich an!
Erlk;nig hat mir ein Leids getan!» –

Dem Vater grauset’s, er reitet geschwind,
Er h;lt in Armen das ;chzende Kind,
Erreicht den Hof mit M;h’ und Not;
In seinen Armen das Kind war tot.

1782 г. Johann Wolfgang Goethe (1749 – 1832)

___________________

Дослівний переклад

Хто так пізно скаче крізь вітер і ніч?
Це батько з дитиною.
Він міцно притиснув до себе хлопчика,
дитині у батька спокійно, дитині у батька тепло.

- Мій син, що ти так боязко ховаєш обличчя?
Батьку, чи ти не бачиш Лісового Царя в короні і з хвостом? -
Мій син, це смужка туману!

- Миле дитя, йди до мене, йди зі мною!
Я буду бавитись з тобою в чудові ігри.
На узбережжі моєму багато строкатих квітів,
у моєї матері багато золотих одягу!

- Батько, батько, невже ти не чуєш,
що Лісовий Цар мені пошепки обіцяє?
- Заспокойся, мій синку, не бійся, мій синку,
 Це в сухому листі - вітер шуршить.

- Хочеш, ніжний хлопчик, йти зі мною?
Мої дочки добре тебе будуть няньчити,
мої дочки ведуть нічний хоровод,
- заколисують, упляшуть, присиплять тебе.

- Батько, батько, невже ти не бачиш
- там, там, в цій похмурій темряві, Лісового Царя дочок?
- Мій сину, мій сину, я в точності бачу:
Цо старі верби так сіро світяться...

- я люблю тебе, мене вразлива твоя краса!
Не хочеш добровільно - силою візьму!
- Батьку, батьку, ось він мене схопив!
Лісовий Цар мені зробив боляче!
 
- Батькові моторошно, він швидко скаче,
він тримає в обіймах дитя, яке стогне,
доскакав до двору насилу, через силу
- син в його руках був мертвий.