Минає час. Нове життя диктує
нові закони, розпорядки і режими.
Під землю пали руки, рухи гончарів.
Утрамбував білаз їх. І зробив півколо…
Тепер тут хімія. Смола.Заводи шинні…
А он – хатину будувати почали
на місці тому, де колись вітав вас коваль.
Чиясь рука торкнеться штори на балконі.
Й тепер відкритий буде оку краєвид:
земля захмелена, отруєна від диму
в зубах тримає трійку довгих труб
і шмалить. Пожирає азоту оксид
все на шляху, вливається в сині судини
землі, й озера застигають мов целофан
у повній нерухомості, без ознак життя.
Все стогне, все … лиш не душа у людини.
Не ті вже імпульси, бо голова цифрова.
Й сучасне мистецтво не несе відчуття -
… вже інше, не те ремесло.
У книгах заховалися старі колісниці…
І ти, шукаючи притулок у майбуття,
Купуєш уранці квиток залізничний.
Прямуєш до щастя,
А викидають тебе на станції Зла.
Все тече все мiняeться Змiнюeться як?
© Copyright: Олекса Оскорина, 2016
Свидетельство о публикации №116012607073
Свидетельство о публикации №116012607073
Рецензии