Прокинулась я в ранці
із дивним відчуттям,
немов лежу на склянці.
під ковдрою сміття.
І з верху щось неладне:
іде не дощ - потік!
Набухла я, мов вата,
Думки зайшлись навскік...
Хотіла встать,та де там,
щось шию тягне вниз.
Мов проміжки скелету
Обплів тягучий слиз....
Та що зі мною? Де я?
Хто зна, мені скажіть !
аууу! я кличу! де ти-
мій Бог чи може Демон?...
Повірте всеодно ...
Не хочу більше жить.
Бо що життя?...
Це вічні стіни й дно.
За сонцем знову крига...
Шукала я повсюду
Себе. І ось знайшла -
Я - лиш гречана крихта.
На стіночці посуди.
Лежу...і поряд "шлак".
Крихта
© Copyright: Олекса Оскорина, 2016
Свидетельство о публикации №116012606955
Свидетельство о публикации №116012606955
Рецензии