Магiя Снiгу

Магія свіжого снігу.
Вранці, коли ти, малий, виходиш в холодну веранду,
ще такий заспаний, теплий, як маковий пиріжок
і дивишся зачаровано в сад.
Білий, білий пухкий сніжисько
лежить на яблунях, грушах, вишнях.
На землі, що не встигла вночі замерзнуть.
Ще не прометена доріжка до погребу, до криниці,
а лише до воріт.
І все! Тобі вже не спиться.
Хочеться хутчій вдягнутися і на двір.
Яке там какао, який сніданок!
Де мої лижі, де санки?

Падає сніг сьому годину поспіль.
Січкою сиплеться.
Лапато кружляє, лягає на крони, вкриває все:
будинки, авто, диваків таких, як я.
Іду лісопарком в парці теплій,
пробиваю дорогу мартенсами, зашнурованими до колін.
Ялини і клени, дуби і туї в білих халатах стоять заснулі,
замаскувалися. Падає сніг. Життя іде.
З кола в коло, з еліпса у спіраль.
Магія снігу не випускає ніколи
зі своїх ніжних, м'яких лап.


© Copyright: Валентин Лученко, 2016