Я так боюсь втратити тебе назавжди,
У давно загублених сірих дощах,
Шепочу, щоб не накликати біди,
А сама сльози не стримую в очах.
Хочеться покривалом впасти на плечі,
Захистивши тебе від холоду і болю,
Вдихнути аромат магії в цей вечір,
Та благати про казку чарівницю-долю.
Стати дотиком ласкаючих рук,
Тонкою нотою пісні кохання,
Щоб її чарівний і тихий звук,
Здійснив всі таємні і світлі бажання.
Подарувати красу цілого світу,
Та зіркою впасти тобі у долоні,
Ароматом ніжного весняного цвіту,
П'янко цілувати знайомі скроні.
І розігнавши усі хмари над тобою,
Я перетворюсь на сонця усмішку,
Щоб ти завжди зігрівався мною,
Залишившись один у холодному ліжку.
А як буду лежати поруч з тобою,
Хвилини нам стануть безкінечні,
Ми давно забуті і покинуті журбою
І ні які слова тут уже не доречні...
Я стану...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116012308665
Свидетельство о публикации №116012308665
Рецензии
Так інтимно-пристрастно,та цнотливо в одночас.Дякую за зворушливий вірш,бажаю щастя,та подальших успіхів у житті.
Уркварт Ройхо 26.01.2016 23:49 • Заявить о нарушении
Уркварт Ройхо 26.01.2016 23:49 • Заявить о нарушении
Безмежно вдячна, дуже приємно що вам сподобалось... Удачі!!!
Марианна Медзинская 27.01.2016 00:18 Заявить о нарушении
Марианна Медзинская 27.01.2016 00:18 Заявить о нарушении