Ти мене народила.
Але за це я дякую не сказала.
Ти мене двадцять років терпіла.
А я тільки нерви тобі псувала.
Я не хотіла на тебе кричати.
Вибач, так вийшло. Зірвалася я.
Знаю, деколи треба мовчати.
Але тоді я була сама не своя.
Вибач за те, що трубки не брала.
Що пізно додому приходила.
Знаю, ти за мене переживала.
Але я просто хотіла свободи.
Просто вибач мене мамо за все.
Не ти винна, що я такою стала.
Життя зараз таке.
А я в сучасному світі зростала.
Я ніколи не дарувала тобі квіти.
І знаю, що була деколи не права.
Ти говорила, що коли у мене будуть свої діти.
Тоді я зрозумію твої слова.
Можливо і так. Я колись буду на твоєму місці.
Хвилювання. Сльози. Недоспані ночі.
Це теж мені все в житті світить.
А зараз мені соромно дивитися тобі в очі.
Хоч і я зіпсувала тобі нерви.
Рідко казала слово "люблю".
Ти все одно найрідніша для мене.
І я тебе понад усе люблю.
Мама
© Copyright: Элэна, 2016
Свидетельство о публикации №116012306901
Свидетельство о публикации №116012306901
Рецензии