Вона мене питала ,якось було.
Та я боявся -
Відмовляв її.
Вона забула , але не забута.
Вина усе вже -
Виїла мені.
Вона дивилась , чистими очима.
До самої душі -
Я відвертавсь.
Вона мене просила, лиш сказати .
Вона просила правду -
Я брехав.
Вона мене , пустила в своє серце .
Вона любила щиро -
Я не міг.
Вона носила, ще мале життя.
Вона була щаслива -
Я не вмів.
Вона сказала , що несе дитину.
Вона всміхалась щиро -
Я утік.
Вона пішла ,побачив свою втрату.
Вона не повернулась -
Зрозумів.
Сам загубив, та вже не в днайшов
© Copyright: Анна Тимченко, 2016
Свидетельство о публикации №116012200641
Свидетельство о публикации №116012200641
Рецензии