(усмішка)
Спати всім, закрили очі!-
наказала няня Зіна.
Двері скрипнули охоче
й час посунувся повільно.
Тільки но закрились двері,
діти стали розмовляти:
- Я гуляв з сестрою в сквері,
немовлят там так багато!
Настя мовила сердито:
-Заховай , Михайле п'яти.
Чом кричиш несамовито.
Заважаєш, хочу спати.
- А мене знайшли в капусті,-
Вова мовив гордовито,-
на городі в тьоті Вусті,
коли жали в полі жито.
-А мене на цю планету,-
теж не втрималась Оксанка,-
закачали з інтернету.
З сміху прискнула Іванка:
І насупивши враз носик
повіла й собі охоче:
-Буслик в вузлику приносить
немовлят.Бери як хочеш"...
Обізвалась зверху Таня:
- Ми живемо небагато.
То ж казав мій братик Ваня
"В нас усе сам робить тато"
Тиха година
© Copyright: Татьяна Сливко, 2016
Свидетельство о публикации №116012204470
Свидетельство о публикации №116012204470
Рецензии