Мені приснилася тюрма,
Чужа якась, зовсім не наша,
І у кутку стоїть параша,
Ні нар, ні стільчика нема.
У стелі ніша. На ній грати.
В тюрмі тій – лампа Ілліча
Горить, аж більно у очах,
Мені до неї не дістати.
Лежить людина на підлозі,
І одяг весь в крові на ній,
Ворушиться, певно живий…
За що ж ця кара йому, Боже?
І стогне, подає життя,
Значить, живий, і я радію,
І в мить…О Господи! Злодії!
Та це ж був я!
1994 р.
Сон - Мени приснилася тюрма
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012202897
Свидетельство о публикации №116012202897
Рецензии
