Чого розплакалася осінь
Вітрами буйними й дощами?
Чого ти плачеш та голосиш
Про мою молодість піснями?
Ну, та була ж вона, була!
Молися богу й дякуй долі,
Хай не розцвівши, відцвіла
В тяжкій і каторжній неволі.
Носилась вихром по землі,
Шукаючи душі спокою,
То застрявала у пітьмі,
То виривалася на волю.
Не знала свят, а ні неділь,
Не танцювала роки й твісти,
Та все жила серед надій,
Що кінець прийде комуністам.
І довгожданий настав день,
Пішли у небуття вампіри,
А я для радісних пісень
Нездатний наладнати ліру.
Співать про радість треба вміть,
Для цього мусиш відродиться,
А я нездатний відрізнить
Смутку від радості на лицях.
1996 р.
Чого розплакалася осинь
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012202492
Свидетельство о публикации №116012202492
Рецензии
