Через моря й краї чужі
Летять, летять лелеки в вирій,
І вже не віриться мені,
Що повернусь я на Вкраїну,
Колись в чужих снігах загину,
Зариють в проклятій землі.
О, ви лелеки мої милі,
Я не прошусь до вас на крила,
Візьміть моє останнє слово.
Та з серця капельку любові,
Розсійте в нас там по степу.
Розсійте долом і горою,
Нехай слова зійдуть любов’ю.
Може, згадає Україна
Свого утраченого сина,
Який її над все любив.
А не згадає, не пом’яне,
Я все прощу, як тільки встане
На повний зріст з рабських колін.
І збереже свою свободу,
Здобуту у крові і поту
Життям минулих поколінь.
1982 р., Чернігів
Через моря й краи чужи
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012202463
Свидетельство о публикации №116012202463
Рецензии
