Що не вірш - то все про кохання.
Вже колом іде голова-
все зради, образи, ридання,
хтось взяти хотів, хтось не дав...
Свідомість жадає укола-
позбутись банальних ідей
про Петю, Тараса, Миколу...
Бо в світі ще ж стільки речей!
А плівку жує магнітола:
"коХА!...ХА!..коХА!ння...в людей..."
Поети, напишіть про мочалку,
про рани подертих шпалер,
про очі старої вівчарки...
Як в шлунці цукерки лікер,
захопленно мріє про чарку
і в тиші солодкій завмер.
Напишiть
© Copyright: Олекса Оскорина, 2016
Свидетельство о публикации №116012211956
Свидетельство о публикации №116012211956
Рецензии